Вулканізм

Вулканізм

Ця анімація демонструє різні типи вулканічних вивержень.

Географія

Ключові слова

вулкан, магматична діяльність, виверження вулкана, вулкани, вулканічна активність, магма, після вулканічної активності, магматичних вогнище, плітотектоніка, землетрус, лава, утворення гір, Везувій, Я досліджую світ, Географія, тектонічної плити, Земна кора, лихо

Пов'язані об'єкти

Сцени

Вулкани та тектонічні плато

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Найбільші виверження

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вибухові виверження

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Лінійні виверження

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Різнотипні вулкани

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Поствулканічні процеси

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Озвучування

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Пов'язані об'єкти

Вапняк

Вапняк - це осадова гірська порода з високим вмістом карбонату кальцію.

Гігантські річки на Екваторі

Найбільші річки на Землі знаходяться в тропічній зоні.

Колообіг води в природі (середній рівень)

Вода у біосфері нашої планети здійснює безперервний кругообіг в процесах випаровування,...

Абразійні береги

Руйнівна сила високих хвиль прибою сприяє утворенню крутих прямовисних скель на певних ділянках...

Планети земної групи

Меркурій, Венера, Земля і Марс формувалися схожим чином, але тільки Землі пощастило потрапити у...

Від Сахари до Амазонії

Пісок Сахари несе поживні речовини, необхідні для амазонської флори.

Африка - Геологічна анатомія континенту

Відео про геологічне утворення та географічні поділи Африки.

Атмосферна циркуляція

Різниця між температурою полярних і екваторіальних зон викликає циркуляцію атмосфери, яка...

Added to your cart.