Місія Кассіні - Гюйгенс (1997-2017)

Місія Кассіні - Гюйгенс (1997-2017)

Космічний апарат Кассіні-Гюйгенс досліджував Сатурн його кільця і супутники, майже 20 років.

Географія

Ключові слова

Сатурн, космічний зонд, Кассіні, кільця Сатурна, Сонячна система, Гюйгенс, дослідження космосу, планета, газовий гігант, зовнішня планета, Мімас, Енцелад, Тефія, Діона, Рея, Титан, Лапетус, місяць, Астрономія, Географія, тяжіння

Пов'язані об'єкти

Сцени

Сонячна система

  • Сонце
  • Меркурій
  • Венера
  • Земля
  • Марс
  • Юпітер
  • Сатурн
  • Уран
  • Нептун

Сонце є однією з мільярдів зірок Чумацького Шляху, розташованих в площині нашої спіральної галактики, в спіральному рукаві Оріона. Відстань Сонця і всієї Сонячної системи до центру нашої галактики Чумацького Шляху від 27 000 до 28 000 світлових років, а сама галактика в радіусі вимірюється в 50 000 світлових років. Сонце обертається навколо нього з періодом ~ 240 мільйонів років. Зоряний простір Сонячної системи розсіяний, найближчі зірки - Проксима Центавра і подвійна система Альфа Центавра - це 4,2-4,4 світлових років від нас, і є тільки 11 зірок в межах 10 світлових років.

Сонячна система - планетна система, що містити центральну зорю Сонце та всі природні космічні об'єкти, різного розміру, що рухаються навколо нього. Сонячна система є областю, де гравітація Сонця є панівною. Ця сфера в радіусі близько 2 світлових років; на її краю гравітація Сонця дорівнює силі тяжіння найближчих зірок. Сонячна система повністю наповнена сонячним вітром - безперервним потоком іонізованих частинок (плазми), що виділяється із Сонячної корони.

Сонячна система складається з Сонця, планет, супутників планет, астероїдів і комет, метеороїдів і міжзоряного середовища - міжзоряного газу і пилу. Вісім планет обертаються навколо Сонця; шість з них мають супутники, за винятком Меркурія та Венери.

Планети за фізичними характеристиками поділяють на дві групи. Ближче до Сонця розташовані чотири планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс. Вони менші і щільніші, обертаються повільніше, мають тонші атмосфери та слабші магнітні поля. Дальше від Сонця розташувались чотири зовнішні газові планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун.

Всі планети обертаються навколо Сонця в одному прямому напрямку - напрямку осьового обертання самого Сонця, майже круговими орбітами, площини яких мають невеликий нахил одна до одної і до площини сонячного екватора, тобто в тій же площині, а це означає, що вони рухаються в напрямку проти годинникової стрілки, як видно з Північного полюса Землі. Крім Венери та Урану. Надзвичайно повільне обертання Венери відбувається у зворотному напрямку, а Уран обертається, ніби лежачи на боці.

Маса Сонця приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи. Гравітація існує і між планетами, проте, завдяки майже круговій формі планетних орбіт і великим відстаням між ними виключена можливість тісних зближень.

Крім планет, в Сонячній системі є мільярди малих тіл. Астероїди можна знайти майже скрізь. Багато з них мають орбіти, які перетинають Землю. Більшість астероїдів розташовані у двох зонах. Внутрішній пояс астероїдів розташований між орбітами Марса і Юпітера і є місцем скупчення щонайменше 1 мільярда астероїдів розміром понад 1 км в діаметрі; Зовнішній, пояс Койпера, - розташований за орбітою Нептуна, який містить ~ 70-100 тис. об'єктів ~100 км у діаметрі. Такі великі астероїди називають карликові планети, зокрема, з 2006 року до них належить і Плутон.

Орбіти більшості комет повністю відрізняються від орбіт інших об'єктів: вони мають витягнуті еліптичні орбіти з різними орбітальними площинами. Під дією сонячного випромінювання відбувається випаровування твердих частинок і льоду великого, 5-20 км в діаметрі, ядра комети утворюючи туманну оболонку - кому. Сонячний вітер витягує її в довгий димчастий хвіст, який тягнеться за нею в просторі та спрямований від Сонця. Джерелом мільярдів комет є хмара Оорта, зовнішня межа Сонячної системи, 0,5-2 світлових років від Сонця.

Загальна кількість екзопланет у нашій галактиці може сягати сотень мільярдів, вже відомо понад три тисячі екзопланет. А у 1995 році було перше підтверджене виявлення екзопланети - 51 Пегаса b обертається навколо своєї зорі, зірки Головної послідовності, нагадує Юпітер. У багатьох з цих систем, гігантські планети обертаються навколо зірки, звісно, що вони не схожі на нашу сонячну систему.

Орбіта Сатурна

  • Сатурн
  • Сонце
  • середня відстань до Сонця: 1 433 530 000 км
  • орбітальний період: 29,46 років
  • орбіта Сатурна

Сатурн - друга за розміром планета Сонячної системи, вражаюча зовнішня планета, газовий гігант (юпітеріанська група). Сатурн це планета, яка через свою велику швидкість обертання і низьку щільність є сильно сплюснутою. Планета має найменшу щільність в Сонячній системі - вона єдина, щільність якої менше щільності води (0,69 г/см³).

Дані:

Діаметр: 120 536 км (9,45 км діаметра Землі)

Маса: 5,6846 × 10²⁶ кг (95,2 мас Землі)

Середня щільність: 0,69 г/см³

Поверхнева гравітація: 1,065 земних г

Температура поверхні: -180 ° С

Кількість супутників: 62

Час оберту навколо своєї осі: 10 год 48 хв

Кут нахилу осі: 26,7 °

Середня відстань від Сонця:
1 433 530 000 км = 9,58 а. о. = 79,7 світлових хвилин

Ексцентриситет орбіти навколо Сонця: 0,054

Орбітальний період: 29,46 року

Сатурн

  • вісь обертання
  • лінія, перпендикулярна до орбітальної площини
  • орбітальна площина Сатурна
  • орбіта Сатурна
  • екватор Сатурна
  • 26,7 °
  • кільця Сатурна

Сатурн - це шоста планета від Сонця, і друга найбільша планета в Сонячній системі. Планету названо на честь одного з давньоримських богів. Сатурн був бог хліборобства, рільництва та символ невпинного часу. Його ототожнювали з титаном Кроносом з давньогрецької міфології.

Сатурн - одна з п'яти планет Сонячної системи, легко видимих неозброєним оком з Землі.
Спостерігаючи Сатурн у примітивний телескоп Галілео Галілей першим помітив овальні обриси планети, проте, він не міг бачити кільце, яке викликало цей ефект.

Саме Крістіан Гюйгенс, з'ясував, що плоске кільце оточує Сатурн. А з 1675 року планету вивчав Джованні Доменіко Кассіні який встановив, що насправді кільце Сатурна - це кілька тонких кілець з темними проміжками між ними, найбільший з яких пізніше отримав назву Поділ Кассіні.

Вперше Сатурн відвідав "Піонер-11" у вересні 1979 року. У листопаді 1980 року до системи Сатурна прибув космічний зонд "Вояджер-1", який надіслав перші багатопіксельні зображення планети, кілець та супутників. Вперше ми змогли вивчити чіткі зображення структури поверхні.
Майже рік опісля, в серпні 1981 року, "Вояджер-2" продовжив дослідження системи Сатурна, а 1 липня 2004 року, після семирічної міжпланетної подорожі, космічний апарат Кассіні-Гюйгенс вийшов на орбіту Сатурна, і надав людству великий обсяг нової інформації про планету та її супутники.
На початку 2005-го зонд "Гюйгенс" відокремився від свого носія, вже тепер орбітального "Кассіні", та успішно увійшов в азотну атмосферу місяця Титан, здійснивши посадку на його поверхню. Завдяки отриманим світлинам вдалося розглянути метанові та етанові озера.

Сатурн - друга за розміром планета Сонячної системи, вражаюча зовнішня планета, газовий гігант (юпітеріанська група). Сатурн - планета, яка через свою велику швидкість обертання і низьку щільність є сильно сплюснутою. Планета має найменшу щільність в Сонячній системі - вона єдина, щільність якої менше щільності води (0,69 г/см³).

Внутрішня будова Сатурна схожа на будову Юпітера, в центрі знаходиться кам'яне ядро, над ним рідкий шар водню покритий зовні шаром молекулярного водню.
Атмосфера, що складається в основному з молекулярного водню, розподілена на вихрові смуги котрі рухаються з великою швидкістю.
Вітри на Сатурні є найшвидшими у Сонячній системі. За даними "Вояджера" їх швидкість сягає 400 м/с. Атмосфері Сатурна властивий такий самий патерн смуг, як і атмосфері Юпітера, однак на Сатурні ці смуги менш помітні й поблизу екватора значно ширші.
Середня температура -180°С. Внутрішня температура Сатурна близ ядра становить 12 000 К. Планета випромінює в космос більше енергії, ніж отримує від Сонця, проте причина цього поки не з'ясована.
Магнітне поле Сатурна - сильне, а магнітна вісь практично збігається з віссю обертання планети. На знімках Сатурна з орбітального телескопа "Габбл" іноді проглядається полярне сяйво.

Супутники Сатурна

  • Мімас - - середня відстань від Сатурна: 185 600 км - діаметр: 397 км
  • Енцелад - - середня відстань від Сатурна: 238 100 км - діаметр: 504 км
  • Тефія - - середня відстань від Сатурна: 294 600 км - діаметр: 1 060 км
  • Діона - - середня відстань від Сатурна: 377 400 км - діаметр: 1 122 км
  • Рея - - середня відстань від Сатурна: 527 100 км - діаметр: 1 528 км
  • Титан - - середня відстань від Сатурна: 1 221 900 км - діаметр: 5 150 км
  • Япет - - середня відстань від Сатурна: 3 560 800 км - діаметр: 1 470 км

Сатурн, в основному, відомий завдяки своїй системі кілець, які є одними з найвидовищніших об'єктів в Сонячній системі. Кільця можна спостерігати навіть за допомогою невеликого телескопа. Кільця складаються з кам'яних уламків і крижаних часток, розміри яких змінюються від дрібних пилинок й до розміру автомобіля.
Таку видимість їм надає їх висока світловідбивна здатність через великий вміст льоду. У проміжках між сотнями кілець обертаються десятки супутників, гравітація яких, утримує кільця разом і, тому, їх ще називають супутники "пастухи".

Відомо про 62 супутники Сатурна. Лише сім з них досить великі, щоб бути сферичними (форма кулі утворюється лише за певного розміру і граничної маси під дією власної гравітації і внутрішньої енергії).

Найбільший супутник Сатурна - Титан, відкритий Гюйгенсом в 1655 році. Його орбітальний період становить 16 днів, а у його масі зосереджено 95% маси всіх супутників Сатурна. Всі супутники складаються з великої кількості водяного льоду, а на близькому до Сатурна супутнику, Енцеладі, спостерігався, кріовулканізм, виверження з-під поверхні водяної пари. Більшість супутників планети мають діаметр лише 4-8 км.

Кассіні-Гюйгенс космічний апарат

  • Маса: 5 700 кг
  • Висота: 6,7 м
  • Ширина: 4 м
  • модуль РТГ - Радіоізотопний термоелектричний генератор - він живить енергією космічний апарат, шляхом перетворення тепла від природного розпаду радіоактивних ізотопів в електричну енергію. Використовує для отримання електрики ізотоп плутонію-238.
  • магнітометр - Це прямий зондувальний інструмент, який вимірює силу і напрям магнітного поля навколо Сатурна.
  • сопло силової установки
  • зонд "Гюйгенс" - Він приземлився на Титані, одному з супутників Сатурна.
  • радіо антена
  • CAPS - Цей прилад вимірює енергію і електричний заряд частинок, які потрапляють в поле дії інструменту (число електронів і протонів в частинці). Дослідження молекул іоносфери Сатурна.
  • CDA - Це прямий зондувальний інструмент для вимірювання розміру, швидкості і напряму крихітних часток пилу поблизу Сатурна.
  • CIRS - Це дистанційний зондувальний інструмент для вимірювання інфрачервоних хвиль, що надходять від об'єктів, з метою отримання даних про їх температуру, теплові властивості й склад.
  • ISS - Являє собою зондувальний інструмент, який більшу частину світлин захоплює у видимому світлі, а також деякі в інфрачервоному та ультрафіолетовому.
  • INMS - Прямий зондувальний інструмент, який аналізує заряджені частинки (такі як протони й важкі іони) і нейтральні частинки (такі як атоми) поблизу Титана і Сатурна, отримуючи таким чином інформацію про їх атмосфери.
  • RPWS - Це інструмент прямого і дистанційного зондування, який отримує і аналізує радіосигнали, що надходять від Сатурна, в тому числі радіохвилі, що випромінюються при взаємодії сонячного вітру з Сатурном і Титаном.
  • RSS - Це науковий пристрій, який використовується для дослідження зміни радіосигналів після проходження таких об'єктів як атмосфера Титана, кільця Сатурна чи Сонця.
  • UVIS - Це інструмент дистанційного зондування, який робить фото в ультрафіолетовому світлі, відбитому від таких об'єктів як, наприклад, хмари Сатурна та/або його кільця, для дослідження їх структури та складу.
  • VIMS - Це інструмент дистанційного зондування, що отримує дані про склад поверхонь супутників Сатурна, кілець і атмосфер Сатурна і Титана, за допомогою видимого та інфрачервоного світла.
  • MIMI - Це прямий зондувальний інструмент, який створює світлини та робить вимірювання, що стосуються часток, захоплених у величезному магнітному полі Сатурна, чи в його магнітосфері.

Автоматичний космічний апарат Кассіні-Гюйгенс був розроблений і побудований в рамках грандіозного спільного проекту НАСA (космічне агентство Америки), ЄКА (Європейське космічне агентство) і ІКА (Італійське космічне агентство). Загалом, 27 країн взяли участь у цій космічній програмі.

Орбітальну частину апарату назвали на честь італійсько-французького астронома Джованні Доменіко Кассіні, відомого за відкриття чотирьох супутників Сатурна. Іншою важливою складовою космічного апарату, був зонд Гюйгенс, названий прізвищем голландського астронома, математика, фізика Крістіана Гюйгенса, який відкрив Титан.

Кассіні-Гюйгенс - автоматичний, один із найбільших та найскладніших міжпланетних апаратів, що були колись побудовані та успішно запущені в історії космічних досліджень. Він мав 6,7 метра у висоту та 4 метри в ширину і масу на старті близько 5 700 кілограмів.

Орбітальний апарат і посадковий зонд розроблялися, для виконання 27 різних наукових досліджень, тому вони були оснащені різними спеціальними приладами. Кассіні-Гюйгенс оснащений 26 науковими інструментами. Більшість з частин обладнання було багатофункціональним. Кілька дослідницьких груп допомагали у розробці цих унікальних наукових інструментів.

Космічний апарат мав 3 антени для зв'язку, 1 630 взаємопов'язаних електронних компонентів, 22 000 дротяних з'єднань і близько 14 км кабелів.

Орбітальний "Кассіні" з усім оснащенням приводився в дію трьома радіоізотопними термоелектричними генераторами (РТГ), які перетворюють тепло від розпаду радіоактивних ізотопів в електричну енергію. Вони використовували близько 32 кг плутонію. Через велику відстань Сатурна від Сонця, використання сонячних батарей як джерела енергії для апарату було б ускладнене.

Теплові ковдри зробили вигляд космічного апарату ще яскравішим. Ця тонко зшита, міцна, легка тканина захищала від екстремальної спеки та холоду і будь-якого пошкодження спричиненого впливом мікрометеороїда, прилади підтримувалися при оптимальній температурі, а от температура деталей, не покритих тепловою ковдрою варіювалася між -220 і +250°С в космосі.

Траєкторія

  • Венера
  • Земля
  • Марс
  • Юпітер
  • Сатурн
  • Запуск: 15 жовтня 1997 року
  • Гравітаційні маневри - прольоти Венери: 26 квітня 1998 і 24 червня 1999
  • Гравітаційний маневр - обліт Землі: 18 серпня 1999 року
  • Гравітаційна допомога Юпітера, його проліт: 30 грудня 2000
  • Вихід на орбіту Сатурна: 1 липня 2004
  • Орбіта Кассіні-Гюйгенс

15 жовтня 1997 року з мису Канаверал, станції повітряних сил у США космічний апарат Кассіні-Гюйгенс запущено ракетою-носієм Титан IV/Центавр. Кассіні виконав чотири гравітаційні маневри навколо Землі аби дістатись Сатурна.

Під час цього процесу, який ще називається гравітаційний допоміжний маневр, де гравітація небесного об'єкта використовується для зміни траєкторії польоту та швидкості космічного апарату. Таким чином, космічний апарат може досягти небесних об'єктів далеко в Сонячній системі за коротший час, використовуючи менше енергії. Кассіні виконано два прольоти Венери, ці прольоти були необхідні щоб КА набрав імпульс, достатній для досягнення поясу астероїдів і здійснив один обліт Землі та Місяця, а також один проліт Юпітера.

Цікаво, що через два роки після запуску, космічний апарат наблизився до Землі, так, як він був запущений. Це було всього в 1 100 км від планети під час прольоту Земля-Місяць. Цей гравітаційний маневр прискорив КА до швидкості 5-7 км/с.

Космічний апарат Кассіні-Гюйгенс досяг Сатурна в червні 2004 року після семирічної міжпланетної подорожі від запуску і через місяць вийшов на його орбіту.

Зонд "Гюйгенс" на Титані

  • поверхня Титана - Температура -180° С. Склад Титана - половина кам'янистих матеріалів і половина льоду. Щільна атмосфера збагачена азотом. Поверхня відносно рівна, знайдені височини не більше 50 м. Дощ падає з хмар метану і етану утворюючи "річки", які осідають на рівнинах, північної полярної області, в озера.

Важливою складовою місії, був зонд "Гюйгенс" посадковий апарат, створений ЄКА. Дископодібний зонд мав діаметр 2,7 м і вагу 318 кг. Для захисту наукових пристроїв зонду при проходженні атмосфери Титана, вкривався щитом.

25 грудня 2004 зонд Гюйгенс відокремився від свого орбітального носія Кассіні та почав самостійний рух до Титана. А через три тижні, 14 січня 2005 зонд увійшов в атмосферу Титана і після 2 год 27 хвилинного спуску, приземлився на тверду поверхню найбільшого місяця Сатурна.

Швидкість посадки була зменшена щитом і трьома парашутами. Два найважливіших завдання шести наукових інструментів зонду полягали у вивченні атмосфери та поверхні Титана.

Зонд не відправляв інформацію безпосередньо на Землю, а дані передавались до орбітального Кассіні. На жаль, Гюйгенс зміг відправити тільки 350 зображень, через збій програмного забезпечення. Однак та інформація, яку надіслав зонд - безцінна.

Зонд працював протягом 72 хв на поверхні гігантського Місяця. Це було перше, і поки, що єдине приземлення в зовнішній Сонячній системі. Отже, зонд Гюйгенса має запис про посадку найдальше від Землі.

Титан

Результати

  • Шестикутна атмосферна формація на північному полюсі Сатурна
  • Інфрачервоне зображення поверхні Титану
  • Місяць Діона
  • Гейзери на Енцеладі
  • Система кілець
  • Пан, один з найменших супутників Сатурна, в Проміжку Енке
  • Вид збоку на кільцеву систему зі супутниками Мімаса, Тефії та Януса
  • Тінь кільцевої системи і Місяця Тефія на верхніх шарах атмосфери Сатурна
  • Місяць Тефія з величезним кратером Одіссея
  • Місяць Рея на фоні Титана

Міжпланетна місія Кассіні-Гюйгенс встановила багато важливих наукових цілей. Більшість з них були спрямовані на вивчення Сатурна разом з його кільцями і місяцями. Масштабна місія була унікальною в усіх аспектах в історії освоєння космосу.

Початкова місія була завершена у 2008 році, через одинадцять років після запуску космічного корабля. Однак, через можливість зібрати додаткові безцінні дані, продовжено ще на два роки до 2010 (Місія Рівнодення), а потім ще на сім років до 2017 (Місія Сонцестояння), після чого, у Великому фіналі, який розпочався у квітні 2017 року, апарат направлено до атмосфери Сатурна, де його було знищено 15 вересня 2017 року.

Космічний апарат місії вартістю близько 3,26 мільярда доларів провів майже 20 років у космосі. За цей час він подолав 7,9 мільярда кілометрів, сфотографував 453 048 зображень і зібрав 635 гігабайтів наукових даних.

Практично неможливо перелічити всі наукові результати місії Кассіні-Гюйгенс, але ось деякі з найважливіші з них:

- відкриття нових кілець навколо Сатурна;

- вивчення структури кілець і процесів в них;

- відкриття нових супутників навколо Сатурна;

- вивчення нових місяців;

- спостереження гейзерів на поверхні Місяця Енцелада;

- вивчення поверхні та погоди на Титані, які схожі на Земні;

- дослідження атмосфери Титана;

- дослідження поведінки шторму на Сатурні;

- картографування шестикутника Сатурна, погоди на Північному полюсі планети;

- вивчення крижаних супутників;

- розгадка двотонного забарвлення місяця Япет;

- відкриття метанових та етанових озер на поверхні Титана;

- дослідження структури і поведінки магнітосфери Сатурна.

Місія тривала протягом 20 років, були опубліковані близько 4 000 наукових статей. Немає сумніву, що після аналізу всіх зібраних даних буде ще більше публікацій щодо подальших питань та висновків.

Успішна місія Кассіні-Гюйгенс відкрила нові перспективи для людства як в Сонячній системі так і планеті Земля, зокрема. Місія дала нове значення для теорії позаземного життя.

Анімація

  • Сонце
  • Меркурій
  • Венера
  • Земля
  • Марс
  • Юпітер
  • Сатурн
  • Уран
  • Нептун
  • вісь обертання
  • лінія, перпендикулярна до орбітальної площини
  • орбітальна площина Сатурна
  • орбіта Сатурна
  • екватор Сатурна
  • 26,7 °
  • кільця Сатурна
  • модуль РТГ - Радіоізотопний термоелектричний генератор - він живить енергією космічний апарат, шляхом перетворення тепла від природного розпаду радіоактивних ізотопів в електричну енергію. Використовує для отримання електрики ізотоп плутонію-238.
  • магнітометр - Це прямий зондувальний інструмент, який вимірює силу і напрям магнітного поля навколо Сатурна.
  • сопло силової установки
  • зонд "Гюйгенс" - Він приземлився на Титані, одному з супутників Сатурна.
  • радіо антена
  • CAPS - Цей прилад вимірює енергію і електричний заряд частинок, які потрапляють в поле дії інструменту (число електронів і протонів в частинці). Дослідження молекул іоносфери Сатурна.
  • CDA - Це прямий зондувальний інструмент для вимірювання розміру, швидкості і напряму крихітних часток пилу поблизу Сатурна.
  • CIRS - Це дистанційний зондувальний інструмент для вимірювання інфрачервоних хвиль, що надходять від об'єктів, з метою отримання даних про їх температуру, теплові властивості й склад.
  • ISS - Являє собою зондувальний інструмент, який більшу частину світлин захоплює у видимому світлі, а також деякі в інфрачервоному та ультрафіолетовому.
  • INMS - Прямий зондувальний інструмент, який аналізує заряджені частинки (такі як протони й важкі іони) і нейтральні частинки (такі як атоми) поблизу Титана і Сатурна, отримуючи таким чином інформацію про їх атмосфери.
  • RPWS - Це інструмент прямого і дистанційного зондування, який отримує і аналізує радіосигнали, що надходять від Сатурна, в тому числі радіохвилі, що випромінюються при взаємодії сонячного вітру з Сатурном і Титаном.
  • RSS - Це науковий пристрій, який використовується для дослідження зміни радіосигналів після проходження таких об'єктів як атмосфера Титана, кільця Сатурна чи Сонця.
  • UVIS - Це інструмент дистанційного зондування, який робить фото в ультрафіолетовому світлі, відбитому від таких об'єктів як, наприклад, хмари Сатурна та/або його кільця, для дослідження їх структури та складу.
  • VIMS - Це інструмент дистанційного зондування, що отримує дані про склад поверхонь супутників Сатурна, кілець і атмосфер Сатурна і Титана, за допомогою видимого та інфрачервоного світла.
  • MIMI - Це прямий зондувальний інструмент, який створює світлини та робить вимірювання, що стосуються часток, захоплених у величезному магнітному полі Сатурна, чи в його магнітосфері.
  • Запуск: 15 жовтня 1997 року
  • Гравітаційні маневри - прольоти Венери: 26 квітня 1998 і 24 червня 1999
  • Гравітаційний маневр - обліт Землі: 18 серпня 1999 року
  • Гравітаційна допомога Юпітера, його проліт: 30 грудня 2000
  • Вихід на орбіту Сатурна: 1 липня 2004
  • Орбіта Кассіні-Гюйгенс
  • Зонд "Гюйгенс" - 25 грудня 2004 року відокремився від свого носія і почав самостійний рух. 14 січня 2005 року зонд успішно увійшов в атмосферу Титана і здійснив посадку на його поверхню.
  • Титан - Найбільший місяць Сатурна -діаметр: 5 150 км/nорбітальний період: 16 днів.
  • поверхня Титана - Температура -180° С. Склад Титана - половина кам'янистих матеріалів і половина льоду. Щільна атмосфера збагачена азотом. Поверхня відносно рівна, знайдені височини не більше 50 м. Дощ падає з хмар метану і етану утворюючи "річки", які осідають на рівнинах, північної полярної області, в озера.
  • Шестикутна атмосферна формація на північному полюсі Сатурна
  • Інфрачервоне зображення поверхні Титану
  • Місяць Діона
  • Гейзери на Енцеладі
  • Система кілець
  • Пан, один з найменших супутників Сатурна, в Проміжку Енке
  • Вид збоку на кільцеву систему зі супутниками Мімаса, Тефії та Януса
  • Тінь кільцевої системи і Місяця Тефія на верхніх шарах атмосфери Сатурна
  • Місяць Тефія з величезним кратером Одіссея
  • Місяць Рея на фоні Титана

Озвучування

Міжпланетна місія Кассіні-Гюйгенс встановила багато важливих наукових цілей. Більшість з них були спрямовані на вивчення Сатурна разом з його кільцями і місяцями.

Сатурн - друга за розміром планета Сонячної системи, вражаюча зовнішня планета. Сатурн, в основному, відомий завдяки своїй видовищній системі кілець. Відомо про 62 супутники Сатурна, найбільший з яких Титан.

Автоматичний космічний апарат Кассіні-Гюйгенс був розроблений в рамках грандіозного спільного проекту. Орбітальну частину апарату назвали на честь італійсько-французького астронома Джованні Доменіко Кассіні, відомого за відкриття чотирьох супутників Сатурна. Іншою важливою складовою космічного апарату, був зонд Гюйгенс, названий прізвищем голландського астронома, математика, фізика Крістіана Гюйгенса, який відкрив Титан.

Орбітальний апарат і посадковий зонд розроблялися, для виконання 27 різних наукових досліджень, тому вони були оснащені різними спеціальними приладами. Кассіні-Гюйгенс оснащений 26 науковими інструментами.Більшість з частин обладнання було багатофункціональним.

15 жовтня 1997 року з мису Канаверал, станції повітряних сил у США було запущено КА Кассіні-Гюйгенс. Космічний апарат виконав чотири обльоти, досяг Сатурна в червні 2004 року після семирічної міжпланетної подорожі від запуску і через місяць вийшов на його орбіту. 25 грудня 2004 зонд Гюйгенс відокремився від свого орбітального носія Кассіні і почав самостійний рух до Титана. А через три тижні, 14 січня 2005 зонд увійшов в його атмосферу і після 2 год 27 хв-го спуску, приземлився на тверду поверхню найбільшого місяця Сатурна.

Початкова місія була завершена в 2008 році, через одинадцять років після запуску космічного корабля. Однак, через можливість зібрати додаткові безцінні дані, продовжено ще на два роки до 2010 (Місія Рівнодення), а потім ще на сім років до 2017 (Місія Сонцестояння).

Космічний апарат місії близько $3,26 мільярда провів майже 20 років у космосі. За цей час він подолав 7,9 мільярда кілометрів, сфотографував 453 048 зображень і зібрав 635 гігабайт наукових даних. Успішна місія Кассіні-Гюйгенс відкрила нові перспективи для людства як в Сонячній системі так і планеті Земля, зокрема.

Пов'язані об'єкти

Сатурн

Друга за розміром планета Сонячної системи, відома своєю системою кілець.

Цікаві факти астрономії

Ця анімація представляє деякі цікаві факти в області астрономії.

Космічні зонди "Вояджер"

Космічні апарати "Вояджер" вийшли за межі Сонячної системи. Вони ведуть випробування і заодно несуть з собою послання людства.

Розміри планет

Внутрішні планети Сонячної системи планет - земна група, а зовнішні планети - газові гіганти.

Місія "Нові горизонти" (New Horizons)

Космічний зонд "Нові горизонти" було запущено в 2006 з метою дослідження планети Плутон і пояса Койпера.

Місія "Світанок" (Dawn)

Дослідження астероїда Веста і карликової планети Церери дозволить отримати інформацію про ранній період розвитку Сонячної системи та формування...

Сонячна система, oрбіти планет

Навколо Сонця по еліптичним орбітам обертаються 8 планет.

Життєвий цикл Сонячної системи

Сонце і планети зародились з пилової хмари, що ущільнилась, приблизно 4,5 мільярда років тому.

Юпітер

Юпітер - найбільша планета Сонячної системи, вона в два з половиною рази перевищує масу всіх інших планет.

Земля

Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи та єдина планета, на якій відоме життя.

Венера

Венера є другою планетою від Сонця і другим за яскравістю, після Місяця, небесним тілом на нічному небі.

Меркурій

Найближча до Сонця планета і одночасно найменша планета Сонячної системи.

Нептун

Зовнішня планета в Сонячній системі, найменша газова планета.

Уран

Сьома від Сонця газова планета-гігант.

Марс

На червоній планеті ведуться пошуки води і слідів життя.

Added to your cart.